У підсумку відзначено широту археологічних зацікавлень М.Грушевського. Пройшовши археологічний вишкіл у В.Антоновича, маючи практичний досвід польових розкопок, творячи майданчики професійної комунікації у вигляді музеїв і часописів, учений сформував панорамне бачення здобутків і проблем тогочасної науки. Запропонована ним картина стану археології кінця 19 – першої третини 20ст. відзначалася академічною коректністю, влучністю критичних спостережень і новаторським характеромпропозицій. Їхньою метою була дисциплінарна модернізація східноєвропейської археологічної науки, що на аргументовану думку М.Грушевського затрималася на стадії формування емпіричної бази. Особливу вагомість у той час мало обстоювання вченим у полеміці з російськими, польськими та західноєвропейськими колегами українського археологічного інтересу при типологізації історичних культур на наших етнічних землях. Ця діяльність мала чимале громадське навантаження та була органічною складовою змаганьученого за визнання академічних прав української науки. Загалом, більшість спостережень М.Грушевського, висловлених у дискусіях з колегами-археологами, мають на сьогодні лише історіографічний інтерес. Втім, його заклики уникати поспішності в клас&ифікації археологічного матеріалу, інтерпретувати його у можливо широкому культурному контексті, рефлективно підбирати теоретико-методологічний інструментарій і відповідально ставитися до артефактів минулого і сьогодні є актуальними орієнтирами для у&країнської науки.
