"Що очікує українську історію та її сприйняття з боку суспільства? Варіантів досить багато, але загалом все залежить від нас. Історикові якось ніяково писати про майбутнє, оскільки він чудово знає справжню ціну прогнозів. Щось збувається, а щось - ні. Ічас від часу ти радієш, коли щось із прогнозованого не відбулося, і сумуєш, коли таки відбулося. У мене щодо цього дещо сумний досвід. Разом із колегою Лідією Смолою я був упорядником видання "Україна-2020: межі падіння" (Штутгарт, 2010). Над ним працювало чимало експертів з різних галузей знань - від демографів до військових експертів. Але синтетичні сценарії мають писати історик і соціолог (тобто довелося мені). Зазвичай у футурологічних роботах виписують оптимістичний сценарій, песимістичний і середній (скептичний або з позиції здорового глузду, аби тебе не вважали нерозумним чи параноїчним песимістом). То що ж там було з цікавого? Адже минуло десять років".
